Українські вчені, що зробили значний внесок у світову медицину

Сенс життя – рятувати людей. Виконувати складні операції. Розробляти нові, найкращі. Щоби менше помирали. Вчити інших лікарів чесній справі. Наука, теорія – це для того, щоб зрозуміти суть та отримати користь. Це - моє діло. Ним я служу людям!

Микола Амосов

 

Більшість наших українських вчених відома не тільки в Україні, а й за її межами. Вони не поступаються своїми розробками та науковими досягненнями іноземним вченим, а інколи навіть ідуть попереду них у власних відкриттях.  Вчені-медики завжди вносили і вносять значний вклад у  світову медицину, а це дає змогу лікувати людей та покращувати їх життя. Так хто ж вони ті, хто своїми видатними відкриттями перевернули чи певним чином покращили світ?

 

Микола Амосов

Видатний хірург-кардіолог, а також автор різних новаторських методик в кардіології, письменник, автор наукових робіт з геронтології, проблем штучного інтелекту. Микола Михайлович Амосов – це відомий  у світі кардіохірург та видатний вчений, що також  був основоположником біокібернетики в Україні.

Вчений народився та виріс у бідній сім’ї. З дитинства Микола захоплювався книгами, мати привила йому любов до літератури. У 1932 році Микола Амосов отримав диплом техніка після закінчення Лісо-механічного технікуму. Але влаштувався на електростанцію працювати механіком, де пропрацював три роки. Саме в той час і виникло нове захоплення Миколи –   різні технічні винаходи та створення механізмів. Для того, щоб отримати технічні знання, Микола Амосов вступив до Всесоюзного заочного індустріального інституту (ВЗІІ). У1935 році Микола Михайлович вступив ще й до медичного інституту. Він одночасно навчався у двох інститутах і все устигав дуже успішно. Микола Амосов отримав знання та набував майстерності у галузях медицини та техніки, отримав два дипломи: медика та інженера.   Обидва дипломи з відзнакою.

 Микола Амосов був відомий як в нашій країні, так і за кордоном. Він, як хірург, проводив операції на серці, легенях та стравоході. Крім того, вчений завжди брався за скальпель при загрозі життю пацієнта, коли неможливо було обійтися без хірургічного втручання. Інколи навіть інші колеги не наважувалися на операцію, бо то були дуже складні випадки.

Микола Амосов створив в Україні школу, де навчали кардіохірургів.

Микола Амосов у 1963 році першим у Радянському Союзі здійснив протезування мітрального клапана серця. А у 1965 році першим у світі створив антитромботичні протези клапанів серця та впровадив потім у практику. Це важливе відкриття дозволило зробити значний крок вперед у світовій та вітчизняній медицині.

Вчений-хірург Микола Амосов дуже багато працював над проблемою захворювання легенів та ініціював впровадження в Україні хірургічного втручання при таких захворюваннях. Усі дослідження Миколи Михайловича у цій області медицини сприяли ефективному лікуванню хвороб легенів.

Микола Амосов був письменником, громадським діячем, академіком Національної академії наук України та Академії медичних наук України.

 

Iван Пулюй

Вивчаючи сторінки життя та наукових робіт Івана Павловича Пулюя, можна дізнатися, наскільки він був талановитою людиною та як багато встиг зробити. У середині дев’яностих років XlX ст. Іван Пулюй проводив теоретичні та практичні дослідження Х-променів. Результати досліджень він опублікував у двох статтях із цих тем у «Доповідях Віденської академії наук».

 

Іван Пулюй вивчав процеси, що пов’язані з Х-променями на атомно-молекулярному рівні. Завдяки лампі, що створив Іван Пулюй, можна було побачити невидимі для людського ока Х-промені. Це його досягнення було для науки феноменальним. Взагалі авторство у відкритті короткохвильового електромагнітного випромінювання належало іншому вченому, німецькому фізику Вільгельму Конраду Рентгену.

«Нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю». Іван Пулюй

 

Володимир Пiдвисоцький

Цей вчений був мікробіологом, ендокринологом та патологом.

Ще в дитинстві Володимир допомагав тваринам, що мали травми. Він мріяв стати лікарем. У 1884 році вступив на медичний факультет Київського університету святого Володимира, потім стажувався у Франції та Німеччині. Згодом у 1886 році успішно захистив докторську дисертацію з теми «Відродження тканин печінки». Володимиру Підвисоцькому пропонували працювати за кордоном, але він відмовився. Його слова були такими:

«Я повинен стояти на службі людям, з якими народився на одній землі, в одній країні, у якій хвороби є нескінченною причиною неподобних смертей… Світових столиць багато, але ж моя столиця – навіки Київ».

 

Вчений Володимир Підвисоцький був основоположником київської школи патологів. Він довів важливу роль наднирників в організмі. Але це не було його основним досягненням. Вчений досліджував регенерацію тканин та непрямий поділ клітин (мітоз).

Науковець Володимир Підвисоцький очолював кафедру загальної та експериментальної патології в Київському університеті, був деканом Новоросійського університету в Одесі. Крім того, був директором Імператорського інституту експериментальної медицини в Петербурзі. У 1887 році член-кореспондент Анатомічного товариства у Парижі, а у 1900 році Імператорської військово-медичної академії у Санкт-Петербурзі. У 1911 році Володимир Підвисоцький ординарний почесний член Королівського інституту експериментальної терапії у Франкфурті-на-Майні.

Володимир Підвисоцький заснував клініку дитячих хвороб в Одесі, а також налагодив виготовлення дешевих лікарських сироваток для щеплення. Крім цього, вчений започаткував дослідження використання хіміотерапії у лікуванні злоякісних пухлин.

 

Анатолiй Малихiн

Цей винахідник, харків’янин, провідний науковий співробітник Харківського інституту неврології, психіатрії та наркології Академії медичних наук України, доктор медичних наук Анатолій Віталійович Малихін разом із ТОВ НПК «Біопромінь» і його директором Анатолієм Антоновичем Пулавським створили неінвазивний аналізатор крові – апарат «Біопромінь» (АМП), який здатен без жодного контакту з кров’ю оцінити її 131 показник. Принцип роботи «Біопромінь» – за допомогою 5 мікропроцесорів, що підключають до тіла людини, десь за 5 хвилин виводить в програмі розгорнутий аналіз крові (заздалегідь в програму необхідно ввести вік, вагу, стать, зріст, частоту дихання та частоту пульсу). Похибка аналізу не перевищує 2%, як і у звичайному аналізі крові. Прилад-аналізатор нагадує компактну діагностичну лабораторію, яку можна використовувати як в приміщеннях, так і в польових умовах. Такий прилад не має аналогів у світовій медицині. Це неймовірний прилад, особливо для тих людей, хто боїться проколів шкіри та вигляду крові. Вчений Анатолій Малихін ще з початку 90-х років почав вивчати проблему залежності між біохімічними показниками та формулою крові.

---

Важливо!

Прилад «Біопромінь» випускає з 2006 року однойменний науково-виробничий комплекс «Біопромінь». Цей прилад зареєстрований у 28 країнах, зокрема в Чехії, Китаї, ОАЕ та інших країнах. У Китаї та Мексиці впроваджено використання приладу на державному рівні. Але в Україні прилад «Біопромінь» використовують тільки у деяких приватних клініках Харкова, Києва, Вінниці, Черкас. Розробники приладу безкоштовно постачають його захисникам України на Сході. А в липні 2018 року аналізатори були надані Першому добровільному мобільному госпіталю ім. Миколи Пирогова.

---

 

Микола Пирогов

Вивчаючи винаходи, відкриття та здобутки українських вчених для світової медицини, не можна не згадати  Миколу Івановича Пирогова. Усім відомо, що саме Микола винайшов гіпсову пов’язку. У давнину лікування переломів проводилося із застосуванням різноманітних засобів, а саме, арабські вчені використовували глину, в Європі застосовували суміш камфорного спирту, збитого білка та свинцевої води. Микола Пирогов не одразу почав застосовувати гіпс, спочатку дерев’яні накладки замінив на крохмальну пов’язку. Але потім вже у 1854 році він вперше використав для іммобілізації пораненої кінцівки людини гіпсову пов’язку.

Микола Пирогов успішно поєднував досвід і знання як хірурга, так і анатома. Перед тим, як проводити певну операцію на людині, вчений усе до дрібниць відпрацьовував на трупі.

Згодом Микола Пирогов створив надзвичайно простий та дуже надійний прилад для вдихання ефіру медичного при проведенні загального наркозу під час складних операцій. 14 лютого 1847 року Микола Пирогов провів свою першу операцію з використанням ефіру для наркозу.

У 1848 році Микола Пирогов працював під час холерної епідемії. Коли він препарував трупи, мав змогу під мікроскопом спостерігати холерний вібріон, але тоді не надав цьому значення. Тільки через 34 роки Роберт Кох визнав холерний вібріон збудником холери.

 

Олександр Богомолець

Цей вчений здійснив числені ґрунтовні дослідження у ендокринології, неврології, онкології та геронтології.

Досягненням вченого Олександра Богомольца стала розробка методу впливу на сполучну тканину антиретикулярної цитотоксичної сироватки (АЦС, або сироватки Богомольця). Крім того, академік Богомолець розробив теорію, що пояснювала механізм дії переливання крові колоїдокластичним шоком (шок від пошкодження колоїдів). Вагомими були розробки Олександра Богомольця із консервування донорської крові. Донорська кров тоді багато використовувалася для переливання при крововтратах поранених на фронті під час Другої світової війни.

У науковій діяльності Олександр Богомолець велику увагу приділяв проблемам імунології, механізмам клітинного та гуморального імунітету, анафілаксії.

Олександр Богомолець особисто брав участь у створені українських наукових інститутів фізіології, онкології, ендокринології, геронтології та радіології.

 

Юрiй Вороний

Не всі знають, що саме Україна є батьківщиною трансплантології. Але хто ж той хірург, який здійснив значний прорив у медицині?

Це був Юрій Вороний – український хірург, доктор медичних наук, професор. Вищу медичну освіту Юрій отримав у Києві, після чого переїхав працювати до Харкова. У відділення хірургії Харківського медичного інституту, де він на той час працював, на той час займалися проблемами переливання крові, а також пересадкою сім’яників. Останнє може трішки здивувати, але тоді в Європі були досить поширені такі операції, так як вважалося, що вони сприяли омолодженню організму. Для пересадки сім’яників використовували для органи мавп. У 1930 році Юрій Вороний зробив експериментальну операцію з пересадки нирки тварині. Наступного року Юрій переїхав до Херсона.

У 1933 року у Херсонській міській лікарні Юрій Вороний провів першу в світі операцію пересадки нирки. Через дві доби, не зважаючи на покращення загального стану, пацієнтка із пересадженою ниркою померла. Але все одно Юрій Вороний довів практиці, що живій людині можна пересаджувати не тільки фрагменти тканин, а й органи від померлих людей. Так почався розвиток світової клінічної трансплантології. Стаття з результатами першої трансплантації була опублікована в італійському журналі «Vinerva Chirurgica» та «Працях Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії». У статті було зазначено, що нирка включилась у кровообіг та почала самостійно працювати. Цю трансплантацію не можна було назвати успішною, так як пацієнтка прожила лише дві доби після операції, але початок пересадки органів був дійсно дуже важливим для усього людства. Перші успішні трансплантації у США відбулися тільки через 20 років після першої трансплантації Юрія Вороного.

 

Iван Селезньов

Цей миколаївський школяр представив на міжнародний конкурс «Intel International Science and Engineering Fair» новий проект «Нове почуття: ультразвукова рукавичка для просторової орієнтації людей з вадами зору». Ця рукавичка призначена для людей із проблемами зору. Завдяки цьому винаходу, люди мали змогу самостійно орієнтуватися в просторі за допомогою дотиків рукавичкою. Винахідник Іван Селезньов застосував такий самий принцип, який допомагає кажанам орієнтуватись у просторі вночі. Прилад-рукавичка надсилає у простір ультразвукові хвилі, а якщо виявлено перешкоду, то повертає їх назад. Саме цей винахід нашого молодого українця потрапив до трійки кращих винаходів світу в 2013 році. Він привернув увагу американських інвесторів, що були  готові до співпраці.

 

 

Як зазначав сам юний винахідник, особливістю його новинки, що привернула увагу, стала невелика ціна приладу та простота у застосуванні. Івану Селезньову вдалося розробити такий прилад, що коштує приблизно 200 гривень, що набагато менше, ніж ціна імпортних схожих приладів для незрячих людей. Завдяки винаходу та розробці Івана Селезньова велика кількість незрячих та із дуже слабким зором людей зможуть гуляти вулицями самостійно.

____________________________

 

Таким чином, ми побачили скільки вчених, лікарів, винахідників, науковців, новаторів плідно працювали над тим, щоб лікувати людей в Україні та у всьому світі, щоб покращувати та полегшувати їх життя. Всі ці вчені зробили вагомий внесок для розвитку світової медицини. Нашій країні завжди було і є ким та чим пишатися у медицині. Без наукових відкриттів, без винаходів, без чисельних наукових публікацій, зроблених видатними вченими-українцями, вітчизняна та світова медицина не мала б змоги допомагати людям у повній мірі. Одні вчені-медики країни, ризикуючи власним життям, намагалися рятувати людей від епідемій, інші використовували ефективні методи діагностики, профілактики  чи лікування тяжких хвороб. Хтось був винахідником важливих та корисних приладів. Усі ці вчені віддано служили науці, медицині та людству. Дуже важливо знати, пам’ятати та цінувати їх здобутки!

 

Кириченко Людмила, провізор, магістр педагогіки