Лікарський засіб Едем у лікуванні алергічних та запальних захворювань

З кожним роком у світі зростає кількість хворих на алергічні захворювання. ВООЗ назвала 21 століття «століттям алергії». Станом на 2024 рік алергічні захворювання залишаються серйозною глобальною проблемою для здоров’я. За даними Європейської академії алергології та клінічної імунології (EAACI), понад один мільярд людей у всьому світі страждають від алергічних станів. Прогнозується, що це число різко зросте, і до 2050-х років потенційно захворіє близько 4 мільярдів людей. Це збільшення пояснюється різними факторами, включаючи зміни навколишнього середовища та модифікацію способу життя.

 

ГІСТАМІН — ключовий медіатор алергічних реакцій

Ключовим медіатором запалення, алергії та «псевдоалергії» є гістамін, який має широкий спектр біологічної дії та бере участь у різноманітних фізіологічних та патологічних реакціях організму. Гістамін синтезується з амінокислоти гістидину опасистими клітинами, базофілами, тромбоцитами, ентерохромафінними клітинами ШКТ та гістамінергічними нейронами гіпоталамуса. Основні запаси гістаміну сконцентровані в опасистих клітинах, які у великій кількості знаходяться в сполучній тканині всіх органів і тканин. У людини найбільший вміст гістаміну відзначається у легенях та шкірі — до 106 молекул на 1 г тканини.

Дегрануляція опасистих клітин, яка може бути викликана запаленням, алергічною реакцією або пошкодженням тканин іншого характеру, супроводжується масивним викидом гістаміну. Відомо 4 типи гістамінових рецепторів (Н1, Н2, Н3 та Н4), що відносяться до сімейства рецепторів, пов’язаних з G-білками (гуанінуклеотид-зв’язуючі білки, що передають сигнал активації всередину ядра клітини). Різні типи рецепторів гістаміну пов’язані з різними варіантами G-білків, що опосередковує різні ефекти. Н1-рецептори локалізуються в ендотелії та гладкій мускулатурі судин, бронхів та кишечнику, нейронах ЦНС. Під дією гістаміну ендотелій судин виділяє судинорозширюючі речовини, що призводить до підвищення проникності капілярів та дрібних судин. Це полегшує вихід плазми крові та білків у міжклітинний простір, сприяючи міграції лейкоцитів до вогнища запалення. В результаті збільшується притік крові до ураженої ділянки, що супроводжується її згущенням. Цей процес викликає гіперемію (почервоніння) та набряк слизових оболонок дихальних і сечостатевих шляхів, шлунково-кишкового тракту, шкіри, підшкірної клітковини та суглобів, залежно від місця викиду гістаміну. Через розширення судин знижується артеріальний тиск (АТ), що у свою чергу призводить до виділення адреналіну наднирниками. Як наслідок, виникає прискорене серцебиття та подальший спазм капілярів. Взаємодіючи з Н1-рецепторами, гістамін викликає скорочення гладких м’язів бронхів (бронхоспазм), кишечника (болі в животі) та судин (звужуються вени та великі артерії).

 

 

З боку шкіри типовими клінічними проявами дії гістаміну є:

• почуття сверблячки;
• набряк;
• гіперемія;
• висипання.

З боку носа відзначається:

• свербіж;
• порушення дихання та нюху через набряк слизової оболонки;
• гіперсекрецію слизу.

З боку дихальних шляхів відзначається:

• кашель та задишка через гіперсекрецію слизу та бронхоспазму.

З боку шлунково-кишкового тракту:

• кишкові коліки;
• надмірне утворення слизу.

 

У ЦНС гістамін через Н1-рецептори бере участь у регуляції циклу сон/неспання та регуляції апетиту. Активація Н2-рецепторів призводить до стимуляції секреції пепсину та соляної кислоти у шлунку. Н3-рецептори широко експресовані в нейронах головного мозку. Вони відіграють важливу роль у функціонуванні центральної нервової системи та пов’язані з розвитком ряду розладів, таких як порушення сну, синдрому гіперактивності, епілепсії, когнітивних порушень та ожиріння. Н4-рецептори знаходяться у лімфоцитах, дендритних клітинах, нейтрофілах, еозинофілах. Встановлена їхня роль у розвитку запальних та злоякісних захворювань кишечника, виразкової хвороби та вісцерального болю.

 

АНТИГІСТАМІННІ: якому поколінню віддати перевагу?

З огляду на важливість гістаміну у розвитку алергічних реакцій, блокатори Н1-гістамінових рецепторів найпоширеніші лікарські засоби (ЛЗ), які застосовуються для боротьби з алергією та є препаратами вибору при лікуванні алергічного риніту, кон’юнктивіту та кропив’янки. Також Н1-гістаміноблокатори застосовують у терапії псевдоалергічних реакцій, комплексному лікуванні ГРВІ, для профілактики побічних ефектів при введенні рентгенконтрастних засобів, переливанні крові та кровозамінників, вакцинації.

Н1-антигістамінні ЛЗ були розроблені ще в 30-х роках ХХ ст. Препарати І покоління (діфенгідрамін, гідроксизин, хлорфенірамін, прометазин) проникають через плаценту та гематоенцефалічний бар’єр (викликають седативний ефект, а у дітей та людей похилого віку можуть спричиняти парадоксальне збудження). Крім взаємодії з Н1-рецепторами препарати I покоління мають тропність до мускаринових, серотонінових, α-адренергічних і холінергічних рецепторів, з чим пов’язана велика кількість побічних ефектів, таких як, тахікардія, аритмія, запаморочення, порушення координації, тремор, судоми, пітливість, міалгії, парестезії, зниження здатності до концентрації уваги, підвищення апетиту, депресія, яка виникає через блокаду рецепторів серотоніну. Побічними ефектами Н1-гістаміноблокаторів I покоління, пов’язаними з блокадою холінорецепторів, є зниження артеріального тиску, сухість слизових оболонок порожнини рота, носоглотки та бронхів, згущення бронхіального секрету, утруднення відділення мокротиння. Іноді після їх прийому можуть розвиватися розлади сечовипускання, запори та підвищення внутрішньоочного тиску. До недоліків також відноситься феномен тахіфілаксії (звикання), що потребує зміни препарату кожні 7-10 днів. Антигістамінні препарати II покоління (лоратадин, цетиризин та фексофенадин) є селективними (вибірково діють тільки на Н1-рецептори), майже не проходять через гематоенцефалічний бар’єр, характеризуються швидким настанням клінічного ефекту, пролонгованою дією та відсутністю тахіфілаксії. Однак, вагомим недоліком цих ЛЗ є їхня здатність блокувати калієві канали серцевого м’яза, що може спричинити подовження інтервалу QT та порушення ритму серця. Ризик кардіотоксичного ефекту збільшується при поєднанні антигістамінних ІІ покоління з протигрибковими препаратами (кетоконазолом та інтраконазолом), макролідами (еритроміцином і кларитроміцином), антидепресантами (флуоксетином і пароксетином), при запиванні їх грейпфрутовим соком, а також у пацієнтів з порушеннями функції печінки.

 

Дезлоратадин — пролонгований селективний блокатор Н1-гістамінових рецепторів, який має сприятливі фармакологічні властивості та не викликає кардіотоксичний ефект і не потенціює токсичну дію алкоголю та ЛЗ. Крім антигістамінного ефекту, дезлоратадин пригнічує виділення простагландину D2 та лейкотрієну C4, стабілізує тучні клітини та базофіли, інгібує експресію молекул клітинної адгезії. Це призводить до зменшення адгезії та хемотаксису нейтрофілів та еозинофілів, знижує міграцію лейкоцитів у тканині-мішені, а також пригнічує вивільнення медіаторів запалення та прозапальних цитокінів.

Таким чином, дезлоратадин має виражену протизапальну та протиалергічну дію.

Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує використання дезлоратодину для лікування алергічного риніту. Ці рекомендації включені у вказівки ARIA (Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma), які були розроблені у співпраці з ВООЗ. Дезлоратодин визнаний ефективним та безпечним засобом для зменшення симптомів як сезонного, так і персистуючого алергічного риніту, включаючи закладеність носа, порушення сну і зниження якості життя.

 

На українському фармацевтичному ринку одним з найбільш затребуваних препаратів дезлоратадину є Едем. Даний препарат розроблений фармацевтичним підприємством АТ «Фармак», випускається як у формі таблеток, так і сиропу.

 

Едем у таблетованій формі застосовується для дорослих та дітей віком від 12 років. Препарат ефективно усуває такі симптоми запалення та алергії, як:

• виділення з носа, свербіж та чхання;
• сльозотеча, почервоніння, біль та подразнення очей;
• біль і свербіж піднебіння;
• висипання, свербіж на шкірі та слизових оболонках.

 

Встановлено, що Едем пригнічує каскад реакцій, які лежать в основі запалення та алергії, а саме:

• виділення протизапальних цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-13);
• виділення протизапальних хемокінів, таких як RANTES;
• продукцію супероксидного аніону активованими нейтрофілами;
• експресію молекул адгезії, таких як Р-селектин;
• IgE-залежне виділення гістаміну, простагландину D2 та лейкотрієну С4.

 

Едем добре абсорбується в шлунково-кишковому тракті — протиалергічна дія починається швидко (у крові препарат визначається через 30 хвилин після прийому, а максимальна концентрація досягається через 3 години) та триває протягом 24 годин. Пролонгований ефект Едему робить його зручним у застосуванні — частота прийому 1 раз на добу. У той же час Едем не має властивості накопичуватися в організмі: при застосуванні в дозах від 5 до 20 мг 1 раз на добу протягом 14 днів не було виявлено ознак клінічно значущої кумуляції. Прийом їжі не впливає на фармакокінетику препарату.

Дорослим та дітям з 12 років рекомендується приймати Едем у дозі 5 мг (1 таблетка) 1 раз на добу, незалежно від їжі, бажано в той самий час. Таблетку потрібно ковтати, не розжовуючи, запивати невеликою кількістю води. При хронічних алергічних захворюваннях можливий тривалий прийом Едему (тривалість лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання).

Хоча Едем не виявив тератогенні властивості, застосовувати його під час вагітності не рекомендується; препарат проникає в грудне молоко, і його не застосовують у жінок, що годують.

Едем добре переноситься — при введенні добровольцям дезлоратадину в дозі 45 мг, яка в 9 разів перевищує терапевтичну дозу, значних побічних ефектів не було. Також щоденне застосування препарату Едем у дозі 20 мг протягом 14 днів не супроводжувалося значними побічними ефектами та змінами на ЕКГ.

Едем сумісний з алкоголем та різними ЛЗ, його можна застосовувати при керуванні транспортом.

 

Едем випускається у таблетках у дозі 5 мг, по 10 або 30 таблеток у блістері.

 

Едем у формі сиропу дозволено для застосування дітям від 6 місяців. Безпека застосування сиропу Едем у дітей була продемонстрована у 3-х клінічних дослідженнях. Едем (сироп) призначався дітям, яким була необхідна антигістамінна терапія, у добовій дозі 1 мг (вікова група — від 6 до 11 місяців), 1,25 мг (вікова група — від 1 до 5 років) та 2,5 мг (вікова група — від 6 до 11 років). Лікування переносилося добре, що було підтверджено результатами клінічних оглядів, лабораторних та інструментальних досліджень життєво важливих функцій організму та підкріплялося даними ЕКГ (включаючи довжину інтервалу QT).

Едем (сироп) застосовують для усунення симптомів алергічного риніту і кон’юнктивіту, таких як чхання, виділення з носа, свербіж, набряк і закладеність носа, а також свербіж і почервоніння очей, сльозотеча, свербіж піднебіння та кашель. Також Едем ефективно усуває симптоми дерматитів та кропив’янки — свербіж шкіри та різні типи висипань (плями, папули, бульбашки, пухирі та ін.).

Едем (сироп) для лікування кропив’янки можна призначати дітям з 6 місяців, а для лікування алергічного риніту — з 12 місяців. Едем (сироп) має приємний смак і застосовується внутрішньо незалежно від їди; 1 мл сиропу містить 0,5 мг дезлоратадину. Дітям віком від 6 до 11 місяців призначають по 2 мл сиропу (1 мг), у віці від 1 до 5 років — по 2,5 мл сиропу (1,25 мг), у віці від 6 до 11 років — по 5 мл сиропу (2,5 мг) 1 раз на добу. Дорослі та діти віком від 12 років приймають по 10 мл сиропу (5 мг) 1 раз на добу. Тривалість лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання.

Лікування інтермітуючого алергічного риніту (наявність симптомів менше 4 днів на тиждень або менше 4 тижнів) необхідно проводити з урахуванням даних анамнезу: припинити після припинення симптомів і продовжити після повторної появи.

При персистуючому алергічному риніті (наявність симптомів більше 4 днів на тиждень або більше 4 тижнів) необхідно продовжувати лікування протягом усього періоду контакту з алергеном.

Едем (сироп) добре переноситься: під час клінічних досліджень препарату у дітей віком від 2 до 11 років кількість побічних реакцій була однаковою, як у групі застосування Едему, так і у групі плацебо. У дітей від 6 до 23 місяців найчастішими (порівняно з плацебо) небажаними явищами були діарея (3,7 %), підвищення температури (2,3 %) та порушення сну (2,3 %).

Едем (сироп) випускається у флаконах по 60 мл (разом з дозуючою ложкою або склянкою).

 

Ще один препарат серії «Едем» — Едем Ріно, спрей, призначений для симптоматичного місцевого лікування патологічних запальних проявів з боку носа та носових пазух.

Фенілефрин — селективний α1-адреноміметик, назальний деконгестант із судинозвужувальною дією, який швидко усуває набряк слизової оболонки носа та придаткових пазух.

Диметинден малеат — антагоніст Н1-рецепторів гістаміну, має протиалергічну дію. Ефективний при застосуванні низьких доз, добре переноситься.

Едем Ріно зменшує виділення з носа та сприяє очищенню носових ходів, не порушуючи при цьому фізіологічної функції миготливого епітелію та слизової оболонки носа.

Едем Ріно застосовується у дорослих та дітей старше 6 років для симптоматичного лікування сезонного (полінозу) та несезонного алергічного риніту, гострого та хронічного синуситу, ГРВІ, застуди, закладеності носа, гострого та хронічного (у тому числі вазомоторного) риніту. Едем Ріно використовують для допоміжної терапії при гострому середньому отиті та при євстахіїті (усуває набряк слизової оболонки євстахієвої труби, що нормалізує тиск повітря в порожнині середнього вуха і внаслідок цього проходить біль та нормалізується слух). Також Едем Ріно рекомендується при підготовці до операцій на ділянці носа та після хірургічного втручання для усунення набряку слизової оболонки носа та придаткових пазух.

 

Оскільки Едем Ріно застосовується місцево у невеликій дозі, терапевтичне використання не викликає системних побічних ефектів, характерних для адреноміметиків. (аритмію, підвищення артеріального та внутрішньоочного тиску, тремору, безсоння, запаморочення).

Перед введенням препарату слід ретельно прочистити носа. Флакон потрібно тримати вертикально, розпилювачем догори, голову не закидати, тримати прямо. Наконечник розпилювача потрібно вставити в носовий хід, 1 раз коротким різким рухом натиснути на розпилювач і витягнувши наконечник з носа, відпустити. Під час упорскування рекомендується трохи вдихнути через ніс для рівномірного поширення препарату.

 

Дітям від 6 років і дорослим застосовують по 1-2 впорскування в кожну ніздрю 3-4 рази на добу. Термін безперервного лікування не має перевищувати 3 днів. Едем Ріно не застосовують при вагітності та годуванні груддю.

 

Едем Ріно добре переноситься, побічні ефекти виникають в основному при порушенні дозування та тривалості лікування (найчастіше можлива сухість та дискомфорт у носовій порожнині). Едем Ріно випускається у флаконі об’ємом  10 мл.

 

Таким чином, препарати групи «Едем», розроблені фармацевтичним підприємством АТ «Фармак» — Едем (таблетки та сироп) та Едем Ріно, є сучасними, ефективними, безпечними та якісними лікарськими засобами за оптимальною ціною, зручними у застосуванні та можуть бути рекомендовані дітям та дорослим.

 

Список літератури

1. Institute of Allergy UCB European Allergy White Paper (EAACI) // Allergic Diseases as Public Health Problem in Europe . — 2019.
2. Jarvis, D. Епідеміологія з алергічної хвороби / D. Jarvis, P. Burney // MedWeb. — 2002. — № 2. — P. 52-63.
3. Johannes, R. Allergy є Global Problem / R. Johannes // ACII J. WAO. — 2007. — Vo 12, № 2. — P. 26.
4. Ganellin C., Timmerman Н., Shankley Н. International Union of Pharmacology. Classification of histamine receptors/ Psychopharmacology. — 2012. — № 49 (3). Р. 253-278.
5. Maintz L., Novak N. Histamine і histamine intolerance // Am. J. Clin. Nutr. 2007. V. 85. P. 1185-1196. 2.
6. Smuda C., Bryce PJ New Developments в межах Histamine and Histamine Receptors // Curr. Allergy Asthma Rep. 2011. V. 11 (2). 94–100. doi 10.1007/ s11882-010-0163-6
7. Jones AW Perspectives in drug development and clinic pharmacology: Відомості з histamine H1 і H2 antagonists / AW Jones // Clin. Pharmacol. Drug Dev. — 2016. — Vol. 5, № 1. — P. 5-12.
8. Sander LE, Lorentz A., Sellge G. та ін. Selective expression histamine receptors H1R, H2R, і H4R, але не H3R, в людському intestinal tract // Gut. 2006. V. 55 (4). P. 498-504. doi 10.1136/gut.2004.061762
9. He GH, Cai WK, Zhang JB та ін. Associations of polymorphisms в HRH2, HRH3, DAO, і HNMT genes // Biomed. Res. Int. 2016. V. 2016. Article ID 1208476. doi 10.1155/2016/1208476
10. Church, MK Pharmacology of antihistamines/MK Church, DS Church/Indian J. Dermatol. — 2013. — Vol. 58, № 3. — P. 219-224.
11. Гущин І. С. Антигістамінні препарати. Посібник для лікарів. М.: Авентіс Фарма/ — 2018. — 55 с.
12. Gillard M., Christophe B., Wels B., Chaterlian P., Peck M., Massingham R. Second generation H1 antagonists potency versus selectivity // Annual Meeting of European Hisamine Research Society, 2002, 22 may, Eger, Hungary.
13. Mittal, PA Second-generation antihistamines / PA Mittal, KV Godse, SP Patil // Drugs Dermatol. — 2016. — Vol. 2, № 1. — P. 3-12.
14. Wilken J., Daly A., Sullivan C. та ін. Desloratadine for allergic rhinitis // Exp. Rev. Clin. Immunol. — 2006. — № 2. — P. 209-224.
15. The effectiveness of levocetirizine and desloratadine in up to 4 times conventional doses in difficult-to-treat urticaria / M. Staevska, [et al.] // J. Allergy Clin. Immunol. — 2010. — Vol. 125 (3). — P. 676–682.
16. Вишнева Є.А., Алексєєва А.А., Геворкян А.К. Застосування дезлоратадину при алергічному риніті та супутній бронхіальній астмі у дітей // Педіатрична фармакологія. 2008. №5 (2). С. 33-37.
17. Айзятулов Ю. Ф. Сучасні особливості патогенезу та комплексної терапії алергодерматозів. Журн. дерматовенерології та косметології ім. М. О. Торсуєва. 2013. № 1-2 (30). С. 9-12.
18. Безпека та ефективність дезлоратадину у 9246 хворих з хронічною ідіопатичною кропивницею у клінічній практиці. Український журнал дерматології, венерології, косметології.№1 (44) 2012 45-47
19. Ortonne JP, Grob JJ, Auquier P., Dreyfus I. Ефективність і надійність ти з desloratadine в adultes з хронічною ідіопатичною urticaria: randomized, doubleblind, placebocontrolled, multicenter trial // Am. J. Clin. Dermatol. — 2007. — Vol. 8.- Р. 37-42
20. Network Meta-analysis of Randomized Controlled Trails Focusing on Different Allergic Rhinitis Medications / Juan Xiao, [et al.] // American Journal of Therapeutics. — 2016. — № 23 (6). — Р. e1568-e1578.

 

Ірина Кучма, кандидат медичних наук,
доцент кафедри клінічної імунології та мікробіології ХМАПО