Чи етично присуджувати собі премію, коли ти голова ради фонду Нобеля. Напевно, так, якщо твоє відкриття має історичне значення і є серйозною віхою у розвитку науки. Так у 1929 році вчинив шведський вчений Ганс Карл Август фон Ейлер, а ще через 41 його син — Ульф Сванте фон Ейлер. У 1970 році Ульф Сванте фон Ейлер разом зі своїми колегами Бернардом Кацем та Джульєсом Аксельродом отримав Нобелевську премію з фізіології і медицини «за відкриття, що стосуються гуморальних передавачів у нервових закінченнях і механізмів їхнього зберігання, виділення та інактивації» («for their discoveries concerning the humoral transmittors in the nerve terminals and the mechanism for their storage, release and inactivation»). І треба відзначити, що цю престижну премію вчений отримав цілком заслужено. Ульф фон Ейлер зробив ряд революційних відкриттів, які глибоко вплинули на розуміння функції нервової системи. Він досліджував процес передачі нервових імпульсів у симпатичній нервовій системі, відкрив простагландин, піперидин та норадреналін.

Читати повністю »

Сенс життя – рятувати людей. Виконувати складні операції. Розробляти нові, найкращі. Щоби менше помирали. Вчити інших лікарів чесній справі. Наука, теорія – це для того, щоб зрозуміти суть та отримати користь. Це - моє діло. Ним я служу людям!

Микола Амосов

Читати повністю »

П’ятдесят п’ять років тому, 3 грудня 1967 року, Крістіан Барнард очолив бригаду кардіохірургів, яка провела першу в світі вдалу ортотопічну трансплантацію серця. У грудній клітці безнадійно хворого 54-го Луїса Вашканські забилося серце 25-річної Денізи Дарваль, яка загинула в автокатастрофі. Ця історична подія сталася у Південно-Африканській Республіці, у місті Кейптаун, у шпиталі Гроот Шур [1, 2].

Крістіан Барнард здійснив тріумфальний перехід у нову еру медицини та здобув всесвітню славу.

Читати повністю »

Часто вони — справжні герої, які виживають і рятують життя інших, ризикуючи власним. Їх порівнюють зі «свічкою», яка сама згорає, але дає світло іншим. А ще — це люди, які роблять щось дуже ексцентричне та небезпечне задля розвитку медицини та наукових відкриттів.

Читати повністю »

Пандемія «іспанського грипу» (вірус A/H1N1) у 1918–1920 роках часто називають найбільш смертельною пандемією в історії людства. Науковці вважають, що перехворіли понад 500 млн людей, а Всесвітня організація охорони здоров’я 2005 року оцінила кількість жертв пандемії у 40–50 млн.

Читати повністю »

Феномен лідерства виступає об’єктом пильного вивчення, тому що лідерство дозволяє вивести організацію, в тому числі й фармацевтичну, на новий, більш якісний рівень. Однак важливо не тільки стати лідером, використовуючи такі лідерські якості як харизма, вміння надихати, пристрасть в досягненні цілей, щирість, бачення майбутнього, інноваційність та результатівність, але і залишитися ім.

Читати повністю »

Медицинское образование является одним из наиболее востребованных направлений высшего образования во всем мире. Оно отличается продолжительностью обучения, сложностью учебных курсов и рабочих программ, а также достаточно высоким конкурсом при поступлении.

Читати повністю »

Дитина, що пережила паралітичний поліомієліт. Нігерія, 2014 рік

Хоча поліомієліт відомий людям вже кілька тисячоліть, його вірусне походження було підтверджено лише на початку ХХ сторіччя. У 1950-х рр. від літніх спалахів поліомієліту постраждали десятки тисяч дітей. Через поліомієліт закривалися пляжі і басейни, кінотеатри та бейсбольні поля. Батьки закликали своїх дітей уникати великих скупчень людей. Епідемія поліомієліту досягла апогею в Америці в 1952 р, коли захворіли 57 628 осіб, залишилися паралізованими 21 269 і померли 3175 осіб.

Читати повністю »

Натуральна віспа — одне з найдавніших захворювань. Епідемія віспи приходила до Китаю у IV сторіччі, Кореї — у VI сторіччі. Хворіли всюди — в Індії, Сирії, Палестині, Персії, Італії, Іспанії, Франції, Росії. Деякі середньовічні правителі вбивали всіх заражених, аби зупинити хворобу. Хтось поклонявся богам, вигадував замовляння та молитви, а хтось організовував масові ходи, чим швидко розносив вірус.

Читати повністю »

Дівчина до та після зараження на холеру. Вена, 1831 рік
Згідно підпису на зображенні, жінка зображена всього лише через годину після зараження.
Через чотири години вона померла.

Протягом всiєї iсторiї людство час вiд часу страждало вiд руйнiвних спалахiв холери. Ще Гiппократ (460–377 рр. до н.е.) i Гален (129–216 рр. н.е.) описували хворобу, дуже схожу на холеру, а численнi вiдомостi вказують на те, що аналогiчна хвороба була вiдома i в античнi часи на рiвнинах Гангу.

Читати повністю »

Останнім часом багато кажуть і пишуть про те, що після пандемії коронавірусу світ вже не буде таким, яким він був досі, що COVID-19 змінить різні сфери нашого життя [1]. Проте за останні два тисячоліття людство пережило не одну пандемію. Першими на думку приходять «Чорна смерть» (чума) у XIV сторіччі, холера у XIX сторіччі та «іспанка» у 1918–1920 роках. Всі вони ставали серйозним викликом, який приводив до значних демографічних та економічних втрат, проте, врешті-решт, завдяки намаганням побороти невидимого ворога, так або інакше стимулювали прогрес [2].
В новому циклі статей ми подивимось на те як пандемії минулого змінили хід історії, вплинули на економіку та культуру, а також поглянемо на згадані захворювання з сучасної точки зору. Сьогодні ми зупинимо увагу на одному з найбільш смертоносних захворювань, що забрало мільйони життів — чуму. Історики наразі виділяють три масштабні спалахи чуми, які забирали мільйони життів — у VI столітті, в середині XIV століття і в другій половині XIX — на початку XX століття. Читати повністю »