Артем Сохацький: За прилавком стою в бронежилеті

До випробувань неможливо підготуватися. Саме тому війна, наче лакмусовий папірець, показує справжню сутність людей. Іноді для того, щоб залишитися людиною, потрібно стати героєм. Хоча завідувач аптеки № 12, яка розташована в м. Херсон, Артем Сохацький себе таким не вважає — так його називають херсонці.

 

Побачити чоловіка за аптечним прилавком досі доводиться нечасто. Фармацію вважають жіночою професією. Артем на це не зважає — він мріяв виготовляти ліки, тому став продовжувачем сімейної династії фармацевтів.

 

Коли ви обирали фах, то мріяли займатися екстемпоральним виробництвом. Однак на той час екстемпоралка вже пішла у небуття і вам довелося шукати нову «родзинку» в своєму фаху. Ви її знайшли?

— Гадаю, знайшов. Найбільше подобається спілкуватися з колегами, вирішувати нестандартні питання.

Чи думали ви колись, що будете обслуговувати людей в аптеці з ризиком для власного життя та здоров’я?

— До початку війни не думав. У херсонському коледжі та Запорізькому державному медичному університеті, які я закінчив, не було навіть військової підготовки. Війна вважалася далеким минулим...

Але минуле нас наздогнало і стало страшною реальністю. Пригадайте 24 лютого в вашій «Аптеці оптових цін» Херсон 6. Скільки колег вийшли на роботу? Чи була серед них паніка? Як поводилися клієнти?

— Для мене війна почалась зі слів мами — «почалась війна». Зранку думали, що хтось упустив щось важке поблизу. Пізніше дізнались, що то прилетіла ракета в Чорнобаївський аеропорт. Але я, як і завжди, зібрався і пішов на роботу. Спочатку все було буденно, а ближче до обіду в вайбері вже виклали фото розстріляної колони в районі села Тарасівка.

На зміну вийшли всі. Було страшно. Паніки у людей спочатку не було — вона з’явиться пізніше, десь після 5-6 березня. Тоді ж почнуться черги, дефіцит ліків.

Херсон одним з перших зустрівся з окупантами. Які події в місті відбувалися? Чи змушувала окупаційна влада переходити на обслуговування за рублі?

— До травня ніхто нічого не говорив, але ходили чутки, що планується перехід на рублі. Спочатку позакривали банки, потім взялися за обмінники. Коли їх закрили, залишились магазини і аптеки з терміналами, де херсонцям можна було зняти гривню готівкою. Але, при цьому,  якщо когось ловили – вивозили в невідомому напрямку. В середині літа офіційно зняти гривню готівкою вже було неможливо.

На ринку обслуговували за рублі та гривні, але курс був 1:1,25 або 1:1. Тобто гривню виводили з обігу шляхом завищення цін. В аптеку часто заходили невідомі і питали, чому не приймаємо рублі – ми як могли відговорювались, співпрацювати з окупантами ми в жодному разі не збиралися. Тому коли постало питання рубля, я просто зачинив аптеку, яку вони намагалися «віджати».

А окупанти приходили в аптеку? Як поводилися?

— Заходили багато разів. Ходили групами 3-5 чоловіків. Один на вході, інші в залі. Були як і добре озброєні, так і чмобіки. Вони знали, що перев’язки, знеболюючих та потрібних їм препаратів немає. Кожен другий питав або прегабаліни або кодеїновмісні препарати, яких ніколи і не було в аптеці.

Хто з вами залишився під час окупації?

— У мене в штаті до війни працювали шестеро. Двоє молодих дівчат протримались місяць-півтора і виїхали. Був великий ризик не дійти додому. Гарні молоді дівчата, після коледжу. Закинули би їх в БТР і поїхали кататись. Я, моя колега Марина Миколаївна Чала та двоє фармацевтів-близнючок Єлизавета Феліксівна та Юлія Феліксівна Загородні, в яких була можливість залишитись – залишились. Ми розуміли, що потрібні один одному і херсонцям.  Якби хтось вирішив сидіти вдома або виїхати – останні зробили би так само.

За рахунок чого поповнювали запаси ліків, коли припинилися поставки товару?

— Запаси поповнювали завдяки нашим аптекам, які не працювали. Аптека № 10, яку між собою називали  Херсон 4 згоріла в перші дні окупації. Пізніше працівники аптек нашої мережі повиїжджали і товар з залишених аптек, які належали нашій мережі, ми перемістили в нашу аптеку, що дало нам можливість забезпечити херсонців ліками та товарами аптечного асортименту. Без цього протримались би не більше двох-трьох місяців. Поставки припинилися одразу. 24-го лютого товар вже не приїхав.

Розкажіть, як росіяни «віджали» вашу аптеку. Коли це сталося?

— Десь у кінці вересня або на початку жовтня. Наш орендодавець зателефонував і повідомив: аптеки забирають. У окупантів була умова — перереєстровуй бізнес або заберемо. Хто переоформив, переходить на рублі і працює. Хто ні — забирають приміщення. Найчастіше приходили і виганяли з аптеки. Моїй колезі сказали — забираєте халат, сумочку і на вихід.

Розуміючи, що більше аптека працювати не буде, десь о дев’ятій годині почав забивати двері. Але почув стук. Вийшов через задні двері і бачу чотирьох чоловіків. Запитую: «Що потрібно?» Один з них спочатку з’ясував, хто я, а потім простягнув мені якийсь договір про якесь управління і сказав, що приміщення забирають. В розмові, запропонували залишити колектив аптеки з заробітною платою 40 тисяч рублів на місяць. Але жоден з нас не погодився на співпрацю з окупаційною владою — ми давно прийняли це рішення. Воно було остаточним.

Як ви жили після відмови працювати на окупантів, чи не боялись, що окупанти прийдуть до вашого дому з обшуком?

— Було страшно. Всім було страшно. По району ходили з обшуками, в сусідні будинки заселяли нових мешканців. З обшуками ходили зі списками. Окупанти знали, кого і де шукати.

Вони могли прийти з обшуком та шукати щось на їх розсуд. Під час обшуку легко могли вивести копати траншеї або відправити в катівню.

Розкажіть, як ви налагодили отримання готівки з карток, коли банки не працювали. Як про це дізнавалися херсонці?

— У кінці травня мобільний зв’язок зник, стаціонарний інтернет переключили на Крим. Майже одразу я вирішив, що коли можна користуватися VPN на телефоні, то можна спробувати і касовий апарат розблокувати (він через 72 години блокується без зв’язку з українським сервером). Так я кожні три дні розблоковував касові апарати на своїй аптеці і тих, що залишились — ще одна в м. Херсон, ми називаємо її Херсон 3, в смт. Каланчак, смт. Білозерка. Херсонці питали, чи можливо зняти готівку — ми дивились по обставинах. Херсон місто маленьке, постійних клієнтів знаємо в обличчя.

Коли Херсон звільнили від окупантів і як ви про це дізналися?

— 11 листопада я був вдома, дивлюсь — немає телевежі. Батьки прийшли з ринку і кажуть: «На Таврійському мікрорайоні українська військова техніка стоїть». У нас світла і зв’язку не було з 6 листопада, тому про всі новини дізнавалися випадково.

Що залишили в місті росіяни, коли пішли? Скільки місто жило без світла, води та зв’язку?

— Росіяни забирали все, що могли. Товари з магазинів, експонати з музеїв, пам’ятники… єнота з зоопарку. Підірвали усі підстанції. Місяць без електрики, отже без води, опалення та зв’язку. Лише газ залишався.

Як швидко після деокупації відновили роботу? Які аптеки стали першими ластівками?

— Майже одразу, як поновили зв’язок, я зателефонував до старшого керівництва. До нас приїхав товар, керівництво і запустили мою аптеку № 12 (Херсон 6), Аптеку № 9 (Херсон 3), аптеку в смт Білозерка.

Як вирішуєте проблему з кадрами?

— Зараз це найголовніший головний біль. Більша частина спеціалістів виїхала. Шукаємо через знайомих.

За якими принципами формуєте свою команду? Якого фахівця ви ніколи не візьмете до свого колективу? Кому зазвичай надаєте перевагу: молоді чи досвідченим кадрам?

— Вік для мене значення не має. Головне, щоб було бажання працювати. Не візьму тих, про кого багато негативних відгуків.

Чи дійсно первостольникам доводиться іноді стояти за прилавком в бронежилетах?

— За прилавком я стою в бронежилеті. Дівчата не зможуть — важкий. Хлопці в інших аптеках носять. В Аптеку № 20 (Херсон 9) прилітало тричі. Зупинки обстрілюють регулярно. В броні трохи спокійніше.

Які плани на майбутнє? Що зробите одразу після Перемоги?

— Поки працюємо. Не думаю, що після Перемоги щось кардинально зміниться. Треба багато відбудовувати і підіймати економіку. Якщо вдасться вирватись у відпустку — поїду в Крим.