Серрата®– оптимальне рішення для управління запаленням

 

«Ключ до здоров’я — це не тільки лікування симптомів, але й розуміння та управління запаленням». Доктор Ендрю Вейл

Одну із ключових ролей в розвитку гострого та хронічного болю відіграє запальний процес. Запалення — циклічний процес, що виникає у відповідь на пошкодження; він включає системну, а також локальну гуморальну і клітинну реакції, спрямовані на усунення прозапального агенту, видалення зруйнованих внаслідок пошкодження клітин та елементів міжклітинного матриксу.

Запальний процес — це універсальна реакція організму на дію пошкоджуючих чинників екзогенного та ендогенного походження.

 

Патогенетичну основу запалення становлять три компоненти (стадії) — альтерація, ексудація та проліферація, які тісно взаємопов’язані між собою, взаємно доповнюють і переходять одна в одну, не маючи чітких меж. Запалення завжди починається з пошкодження тканини, комплексу обмінних, фізико-хімічних та структурно-функціональних змін, тобто з альтерації тканини, яка відіграє роль пускового фактору запального процесу [1].

Різноманітні за походженням пошкоджуюючі фактори викликають багато в чому стереотипний у своїх проявах процес, що включає місцеві зміни у вигляді альтерації тканин і клітин, вивільнення «медіаторів запалення», які викликають реакцію судин мікроциркуляторного русла, підвищення проникності стінок капілярів та венул, зміну реологічних властивостей крові і ведуть до ексудації та проліферації, викликають біль та фагоцитарну активність. Така неспецифічність зміни тканин при впливі різних факторів пов’язана з реалізацією їх впливу через загальний механізм, який і формує основні прояви запалення. Зміни обміну речовин при розвитку альтерації в процесі запалення включають інтенсифікацію процесу розпаду вуглеводів, жирів і білків, посилення анаеробного гліколізу та тканинного дихання, зниження активності анаболічних процесів.

Для характеристики метаболізму при запаленні здавна застосовується термін «пожежа обміну». Аналогія полягає не тільки в тому, що обмін речовин у вогнищі запалення різко підвищений, а й у тому, що «горіння» відбувається не до кінця, а з утворенням недоокислених продуктів обміну.

Підвищення проникності судин при гострому запаленні розвивається відразу після дії пошкоджуючого чинника і є основною причиною ексудації і розвитку набряку. Ексудації сприяють підвищення тиску в судинах у результаті застою (як наслідок венозної гіперемії), активація процесів вільнорадикального окиснення, накопичення в тканинах продуктів розпаду і порушеного обміну речовин. Затримці рідини в тканинах також сприяє порушення відтоку лімфи. Накопичення у вогнищі ураження продуктів порушеного обміну призводить до ацидозу, підвищення осмотичного тиску тощо [1].

 

---

 ЦЕ ВАЖЛИВО!  

Ензимотерапія базується на пероральному застосуванні препаратів гідролітичних ферментів переважно протеолітичної дії тваринного (трипсин, хімотрипсин), рослинного (папаїн, бромелаїн) та мікробного походження. Використання ензимотерапії позитивно впливає на всі ланки патогенезу запалення, агрегаційні властивості крові, сприяє швидкому загоєнню ран, а також чинить помірну місцеву імуностимулюючу дію.

---

 

Фаза проліферації розвивається з самого початку запалення поряд з явищами альтерації та ексудації, але стає переважаючою в більш пізній період процесу. Однією з умов прогресування проліферації є ефективність очищення вогнища запалення від пошкоджуючого агенту, мікроорганізмів, продуктів альтерації тканин, загиблих лейкоцитів (ранове очищення).

Репаративні процеси починаються з виходу із судин фібриногену та випадіння ниток фібрину, який утворює своєрідний каркас для наступного клітинного розмноження фібробластів та їхній міграції. Паралельно з цим іде і неоангіогенез, утворюється молода грануляційна тканина [1].

Провідне місце у фармакотерапії багатьох запальних захворювань займають нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), які вже понад 100 років активно застосовують у клінічній практиці. Однак прийом засобів даної фармакотерапевтичної групи характеризується високою частотою виникнення побічних реакцій, найбільш значущі з яких — з боку шлунково-кишкового тракту — гастропатія, або гастроінтестинальна токсичність, а єдиним способом знизити їх ризик є обмеження застосування НПЗП.

Як альтернатива традиційним підходам до лікування запальних захворювань різної етіології досить широкого застосування в останні десятиріччя набуває ензимотерапія — лікувальне застосування ферментів (біологічних каталізаторів білкової природи), їх активаторів та інгібіторів. Ферменти виступають у ролі каталізатора біохімічних процесів, що запускає або прискорює біохімічні реакції в зоні запалення, де виник місцевий дефіцит власних протеолітичних ферментів, при якому збільшується тривалість запалення та затримується одужання. Протеолітичні ферменти не пригнічують запалення (оскільки це природна реакція організму на захворювання), а оптимізують його перебіг, створюють більш сприятливі умови його вирішення, будучи плацдармом для розгортання відновлювальних процесів. Під впливом протеаз відбувається мінімізація необхідної катаболічної фази запалення та прискорення регенеративної фази [2].

При пероральному прийомі протеолітичних препаратів відсутні побічні ефекти, характерні для парентерального застосування високоочищених кристалічних препаратів протеїназ (трипсину, α-хімотрипсину), мінімізується ймовірність виникнення тромбозів, алергічних реакцій тощо.

На українському фармацевтичному ринку серратіопептидаза представлена препаратом СЕРРАТА® від компанії КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ. ЛТД, який випускається в таблетках по 10 мг. Оптимальною та перевіреною в дослідженнях схемою дозування препарату є 10 мг двічі або тричі на день, що дозволяє підтримувати необхідну концентрацію серратіопептидази в плазмі крові. Використання серратіопептидази один раз на добу в дозі 20 мг є некоректним.

Серратіопептидаза (СЕРРАТА®) має виражений протеолітичний, протинабряковий, протизапальний ефекти. Її особливістю є те, що вона утворює комплекс з α2-макроглобуліном у співвідношенні 1:1, що призводить до маскування антигенності ферменту без втрати його фармакологічної активності. Саме ця форма забезпечує виведення ферменту з крові системою мононуклеарних фагоцитів у вогнище запалення [3].

 

  ЦЕ ЦІКАВО!  

Понад 40 років в країнах Європи та Азії в клінічній практиці у терапії запальних захворювань використовують серратіопептидазу — протеолітичний фермент природного походження.  Вона міститься у всіх живих системах, але вперше була виявлена в кишечнику шовкопряда, який використовує її для розчинення кокона при появі метелика. Німецький лікар Ханс Альфред Ніпер у своїй практиці назвав цей фермент «чудотворним», а Роберт Редферн, автор монографії про серратіопептидазу, назвав його «подарунком шовкопряда людству».

 

Препарат СЕРРАТА® рекомендований до застосування в наступних галузях [3]:

• хірургія: розтягнення та розриви зв’язок, переломи та вивихи, набряки, спричинені пластичною операцією;
• захворювання верхніх дихальних шляхів: зменшує в’язкість мокротиння та полегшує його виведення з дихальних шляхів;
• захворювання ЛОР-органів: полегшує відходження секрету придаткових пазух;
• дерматологія: гострі запальні дерматози;
• акушерство і гінекологія: гематоми, застій у молочних залозах.

 

Широкий спектр показань до застосування лікарського засобу СЕРРАТА® безпосередньо пов’язаний з тим, що препарат впливає на патогенетичні механізми цих захворювань:

• знижує інтенсивність запалення завдяки гідролізу біологічно активних речовин-медіаторів запалення (брадикініну, гістаміну, серотоніну тощо), зменшенню дилатації капілярів та регуляції їхньої проникності;
• блокує інгібітори плазміну і таким чином сприяє фібринолітичній активності останнього, розщеп-
• лює мікротромби фібрину, попереджає закупорку капілярів та сприяє розсмоктуванню ексудату, зменшенню набряклості та відновленню мікроциркуляції;
• знижує інтенсивність больового синдрому завдяки блокуванню вивільнення та гідролізу медіаторів болю (брадикініну) у зоні запалення та зменшує подразнення нервових закінчень;
• збільшує концентрацію антибактеріальних препаратів у зоні запалення; пригнічує утворення мікроорганізмом біомембран, розщеплює складні елементи мокротиння, зменшує в’язкість секрету, полегшує відкашлювання, що сприяє покращенню проникності антибактеріальних засобів до зони запалення;
• працюючи синергічно з НПЗП та антибактеріальними засобами, сприяє посиленню їхньої позитивної дії.

 

СЕРРАТА®: клінічно доведена ефективність та високий профіль безпеки

Післяопераційний набряк та біль. В мультицентровому подвійному сліпому плацебо-контрольованого дослідженні M. Tachibana та співавт. щодо оцінки клінічної ефективності протизапального ферменту серратіопептидази (СЕРРАТА®), в якому взяли участь 174 пацієнтів після операції антротомії по Колдуеллу-Люку (Caldwell-Luc) у зв’язку з хронічною емпіємою 88 пацієнтів отримували 10 мг серратіопептидази (СЕРРАТА®) тричі на добу до операції, одноразово в ніч після операції та тричі на добу протягом 5 днів після операції; інші 86 пацієнтів отримували плацебо. У пацієнтів, які отримували серратіопептидазу (СЕРРАТА®), порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, вираженість набряку була значно меншою у кожній точці спостереження аж до 5-го дня після операції. Побічних ефектів при застосуванні ферментного препарату не зареєстровано [4].

У рамках рандомізованого проспективного дослідження Р.М. Esch та співавт. вивчили ефективність препарату у 66 пацієнтів, яким було виконано хірургічне втручання з приводу розриву латеральної зв’язки гомілковостопного суглоба внаслідок травми. У пацієнтів, які отримували серратіопептидазу (СЕРРАТА®), на 3-у добу після операції вчені спостерігали зменшення набряку щиколотки на 50 % та вираженості больового синдрому, тоді як у двох групах порівняння набрякла ділянка була без змін [5].

Клінічну ефективність серратіопептидази (СЕРРАТИ®) доведено в хірургічній стоматології. T.H. Al-Khateeb та Y. Nusair провели проспективне інтраіндивідуальне рандомізоване подвійне сліпе перехресне дослідження, в якому взяли участь 24 практично здорових особи. Під час кожного сеансу (у кожного було по 2 сеанси) під місцевою анестезією видаляли один третій моляр. Всі пацієнти отримували 5 мг серратіопептидази (СЕРРАТИ®)  або плацебо у комбінації з 1000 мг парацетамолу під час 1-ї або 2-ї операції відповідно до схеми. В результаті проведеного дослідження встановлено більш виражене  зменшення набряку щоки та больового синдрому на 2-у; 3- та 7-у добу після операції при прийомі серратіопептидази (СЕРРАТИ®) [6].

Лікування тунельного синдрому. A. Panagariya та A.K. Sharma провели попередню оцінку ефективності застосування серратіопептидази (СЕРРАТИ®) у 20 пацієнтів, що мали скарги на тунельний синдром, яким призначали серратіопептидази (СЕРРАТИ®) по 10 мг двічі на добу (з початковим коротким курсом німесуліду). Через 6 тижнів лікування у 65 % випадків відмічено значне клінічне покращення стану, яке також супроводжувалося покращенням електро-фізіологічних параметрів. Істотних побічних ефектів не зареєстровано [7].

ЛОР-патологія. У багатьох дослідженнях встановлена здатність серратіопептидази (СЕРРАТИ®) змінювати реологічні властивості носового слизу у пацієнтів із хронічним синуситом. У рамках багатоцентрового подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження A. Mazzone та співавт. вивчали ефективність серратіопептидази (СЕРРАТА®) в лікуванні 193 пацієнтів з гострими або хронічними захворюваннями вуха, носа та горла. Препарат або плацебо призначали по 2 таблетки тричі на добу. У групі пацієнтів, які приймали серратіопептидазу (СЕРРАТУ®), значний регрес симптомів спостерігали вже на 3–4 добу лікування [8].

Захворювання дихальних шляхів. Здатність серратіопептидази (СЕРРАТИ®) розріджувати мокротиння та чинити відхаркувальну дію були продемонстровані як в експериментальних, так і клінічних дослідженнях [9–10].

У дослідженнях Y. Kase та співавт. на моделі бронхіту підтверджено муколітичну (експекторантну) активність серратіопептидази (СЕРРАТИ®), яка проявлялася здатністю знижувати в’язкість мокротиння, а також збільшувати кількість виділеного мокротиння [9].

S. Shimura і співавт. встановили, що пероральне застосування серратіопептидази (СЕРРАТИ®) пацієнтами з хронічною бронхолегеневою патологією має клінічно значущу муколітичну (експекторантну) дію в результаті прямого впливу на молекулярну структуру мокротиння [10].

Лактостаз. У рандомізованому подвійному сліпому контрольованому дослідженні W.H. Kee та співавт., в якому взяли участь 70 жінок з огрубінням молочних залоз, встановлено більш високу терапевтичну ефективність серратіопептидази (СЕРРАТИ®) порівняно з плацебо щодо хворобливості, набухання та ущільнення молочних залоз [11].

Синергічна дія при застосуванні з антибактеріальними препаратами. Okumura H. та співавт. описане підвищення концентрації антибіотика (сульбеніцилін) в ексудаті при сумісному застосуванні серратіопептидази (СЕРРАТИ®) дозою 30 мг на добу протягом 6 днів [12].

H. Aratani та співавтори вивчали концентрацію антибіотиків у тканинах порожнини рота та вплив на нього серратіопептидази (СЕРРАТИ®) при експериментальній стафілококовій інфекції ясен. Після попереднього введення серратіопептидази (СЕРРАТИ®) концентрація антибіотиків у яснах значно зростала, особливо в ділянці інфікованої ясна (осередку запалення) [13].  

Koyama А. та співавт. доведено підвищення проникнення антибіотика (цефотіам) у тканини легені при одночасному застосуванні серратіопептидази (СЕРРАТИ®) [14].  

 

 

L. Selan і співавт. в результаті використання різних методів дослідження була продемонстрована здатність серратіопептидази (СЕРРАТИ®) в значній мірі посилювати активність антибіотиків та інгібувати утворення біологічних плівок [15].

СЕРРАТУ® призначають дорослим по 1 таблетці 2–3 рази на добу після їди. Таблетки слід ковтати, не розжовуючи, та запивати 1 склянкою води. Максимальна добова доза — 30 мг. Тривалість курсу лікування залежить від характеру та динаміки патологічного процесу і визначається у кожному випадку індивідуально [3].

Отже, застосування препарату СЕРРАТА® відповідає сучасним підходам до лікування запального синдрому, дозволяє значно поліпшити стан хворих і модифікувати перебіг захворювання.

 

Література:

1. Leuti A., Fazio D., Fava M., Piccoli A., Oddi S., Maccarrone M. (2020) Bioactive lipids, inflammation and chronic diseases. Adv Drug Deliv Rev., 159:133–169.
2. Деримедвідь Л. В., Вереітинова В. П. (2016) Комбіновані нестероїдні протизапальні засоби із серратіопептидазою у фармакотерапії запальних захворювань. Практикуючий лікар. 4 (5): 5–9.
3. Інструкція до застосування (СЕРРАТА®): https://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=22230
4. Tachibana M., Mizukoshi O., Harada Y., Kawamoto K., Nakai Y. (1984) A multi-centre, double-blind study of serrapeptase versus placebo in post-antrotomy buccal swelling. Pharmatherapeutica, 3(8): 526–530.
5. Esch P.M., Gerngross H., Fabian A. (1989) Reduction of postoperative swelling. Objective measurement of swelling of the upper ankle joint in treatment with serrapeptase — a prospective study. Fortschr. Med., 107(4): 67–68, 71–72.
6. Al-Khateeb T.H., Nusair Y. (2008) Effect of the proteolytic enzyme serrapeptase on swelling, pain and trismus after surgical extraction of mandibular third molars. Int. J. Oral Maxillofac. Surg., 37(3): 264–268.
7. Panagariya A., Sharma A.K. (1999) A preliminary trial of serratiopeptidase in patients with carpal tunnel syndrome. J. Assoc. Physicians India, 47(12): 1170–1172.
8. Mazzone A., Catalani M., Costanzo M., Drusian A., Mandoli A., Russo S., Guarini E., Vesperini G. (1990) Evaluation of Serratia peptidase in acute or chronic inflammation of otorhinolaryngology pathology: a multicentre, double-blind, randomized trial versus placebo. J. Int. Med. Res., 18(5): 379–388.
9. Kasе Y., Seo H., Oyama Y., Sakata M., Tomoda K., Takahama K., Hitoshi T., Okano Y., Miyata T. (1982) A new method for evaluating mucolytic expectorant activity and its application. II. Application to two proteolytic enzymes, serratiopeptidase and seaprose. Arzneimittelforschung, 32(4): 374–378.
10. Shimura S., Okubo T., Maeda S., Aoki T., Tomioka M., Shindo Y., Takishima T., Umeya K. (1983) Effect of expectorants on relaxation behavior of sputum viscoelasticity in vivo. Biorheology, 20(5): 677–683.
11. Kee W.H., Tan S.L., Lee V., Salmon Y.M. (1989) The treatment of breast engorgement with Serrapeptase (Danzen): a randomised double-blind controlled trial. Singapore Med. J., 30(1): 48–54.
12. Okumura H., Watanabe R., Kotoura Y., Nakane Y., Tangiku O. (1977) Effects of a proteolytic-enzyme preparation used concomitantly with an antibiotic in osteoarticular infections. Jpn. J. Antibiot., 30(3): 223–227.
13. Aratani H., Tateishi H., Negita S. (1980) Studies on the distributions of antibiotics in the oral tissues: Experimental staphylococcal infection in rats, and effect of serratiopeptidase on the distributions of antibiotics. Jpn. J. Antibiot., 33(5): 623–635.
14. Koyama A., Mori J., Tokuda H., Waku M., Anno H., Katayama T., Murakami K., Komatsu H., Hirata M., Arai T., et al. (1986) Augmentation by serrapeptase of tissue permeation by cefotiam. Jpn. J. Antibiot., 39(3): 761–771.
15. Selan L., Berlutti F., Passariello C., Comodi-Ballanti M.R., Thaller M.C. (1993) Proteolytic enzymes: a new treatment strategy for prosthetic infections? Antimicrob. Agents Chemother., 37(12): 2618–2621.
16.  J. Antibiot., 39(3): 761–771. Selan L., Berlutti F., Passariello C., Comodi-Ballanti M.R., Thaller M.C. (1993) Proteolytic enzymes: a new treatment strategy for prosthetic infections? Antimicrob. Agents Chemother., 37(12): 2618–2621.