Фармацевтична опіка: відповідальність провізора перед пацієнтом

Ще з дитинства людина звикає до правила: якщо захворів — звертайся до лікаря! Але, коли ми дорослішаємо, швидкий ритм життя захоплює нас і ми часто не зважаємо на незначні, на наш погляд, необтяжливі розлади самопочуття. В той же час у здорової людини відсутні будь-які, навіть легкі симптоми, отже наш організм надсилає сигнали про порушення в своїй налагодженій роботі і вимагає від нас допомоги. Чи можемо ми лікувати легкі розлади самостійно, які препарати для цього застосувати, чи є фахівець, який допоможе розібратися і надасть швидку консультацію?

Так. Наразі існує таке поняття —відповідальне самолікування, тобто застосування хворим лікарських препаратів, що знаходяться у вільному продажу (безрецептурні ліки), для профілактики і лікування у разі порушень самопочуття та для зменшення вираженості симптомів, розпізнаних ним самим. Самолікування дозволяє хворому реалізувати своє право на самостійну охорону власного здоров’я. Але для запобігання неправильного вибору та неправильного вживання ліків, для просвіти хворого стосовно їх побічних ефектів, відповідальність з ним поділяє працівник аптеки — провізор або фармацевт.

Звертаючись до аптеки, хворий повинен знати, що має право на «фармацевтичну опіку» з боку провізора (фармацевта): допомогу у з’ясуванні ступеню загрозливості його розладу здоров’я, консультацію у виборі ефективних, безпечних та економічно доступних безрецептурних ліків, інформацію щодо правильного застосування препарату та шляхів профілактики його побічної дії.

Протягом життя кожна людина застосовує відповідальне самолікування, не звертаючись до лікаря, найчастіше при наступних симптомах — головному болю, печії після переїдання або вживання алкогольних напоїв, подряпинах, саднах, порізах, нежитю, метеоризмі, запорі. І здійснюючи фармацевтичну опіку провізор (фармацевт), як правило дотримується наступної послідовності дій:

• оцінює потреби хворого, з’ясовуючи у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі), як давно виникло нездужання і скільки часу триває, чи вживав хворий якісь заходи перед зверненням до аптеки, чи приймав якісь ліки для полегшення стану;
• з’ясовує, чи не є нездужання проявом серйозної хвороби, опитуючи про додаткові, так звані «загрозливі» симптоми. При їх наявності рекомендує хворому негайно звернутися по професійну медичну допомогу;
• у випадку відсутності ознак серйозного захворювання провізор (фармацевт) може запропонувати хворому безрецептурні ліки для усунення симптому, який турбує. При цьому провізор (фармацевт) може запропонувати на вибір хворого ліки з різними діючими речовинами, у різних лікарських формах, різного режиму прийому з урахуванням індивідуальних особливостей (віку, супутніх захворювань, наявності алергічних реакцій, професії тощо);
• після вибору конкретного препарату провізор (фармацевт) надає належну інформацію щодо лікарського засобу (режим дозування, умови прийому, термін лікування, правила зберігання), а також застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо).

Поділяючи відповідальність за самолікування із хворим провізор (фармацевт) повинен проконтролювати доступність наданої інформації про лікарський засіб, з’ясовуючи наскільки хворий її засвоїв.

В розмові із хворим провізор (фармацевт) повинен буди ввічливим, уважним та доброзичливим, а з боку хворого очікується правдивість та розуміння відповідальності за власне здоров’я. Поєднання цих факторів дозволить здійснити якісну фармацевтичну опіку та сприятиме скорішому одужанню хворого.

Будьмо здорові! Зупанець І.А. д. мед. н., проф., зав. каф. клінічної фармакології та клінічної фармації НФаУ