ReO вода – помічник для здорового травлення

Чим небезпечні розлади ШКТ та отруєння?

Одним з найбільш небезпечних ускладнень як харчових отруєнь, так і диспепсії, викликаної переїданням, є зневоднення (дегідратація). Причиною його розвитку є втрата рідини та солей (електролітів) унаслідок блювання та діареї.

Існує кілька форм зневоднення [8]:

• ізотонічне, яке виникає, коли вода і натрій втрачаються в однаковій мірі;
• гіпертонічне, при якому втрати води перевищують втрати натрію, відповідно, його рівень та осмолярність сироватки крові завжди будуть підвищеними; надмірна втрата води відбувається через шкіру, легені та нирки.
• гіпотонічна дегідратація, яка характеризується низьким вмістом натрію та осмолярністю плазми крові та в основному обумовлена прийомом сечогінних.

При нудоті та блюванні найчастіше виникає ізотонічне зневоднення.

Підвищену схильність до зневоднення людей похилого віку обумовлюють:

• зниження загальної кількості води в організмі (чим старша людина, тим менший відсоток води в її тілі);
• зменшення відчуття спраги, що призводить до зниження споживання рідини, та вікового зниження апетиту (анорексія старіння);
• зниження функції нирок (здатності утримувати воду та натрій), унаслідок зменшення швидкості клубочкової фільтрації, зниження рівня реніну та альдостерону та (або) ниркової недостатності, зниження чутливості до антидіуретичного гормону [9].

Симптоми та наслідки зневоднення залежать від відсотку втраченої рідини [10–14].

• понад 1 % з’являється відчуття втоми, слабкості, знижується апетит, порушується терморегуляція;
• понад 4 % порушується концентрація уваги, виникає головний біль, сонливість, підвищується температура тіла та частота дихання і серцевих скорочень, знижується артеріальний тиск;
• понад 10 % значно зростає ризик виникнення інсульту, шоку та поліорганної недостатності.

Як уникнути отруєнь та порушень травлення: поради гастроентеролога [15,16]

Мийте руки. Це правило вбереже вас не тільки від COVID-19, а й від більшості збудників харчових отруєнь.

Ретельно мийте свіжі фрукти, овочі та ягоди.

Зберігайте та розморожуйте продукти в холодильнику. При цьому слідкуйте, щоб температура в холодильнику була не вищою 4^оС.

Не поспішайте. Якщо ви будете їсти повільно, ваш шлунок буде поступово звикати до розтягнення. Крім того, якщо їжа достатньо подрібнена та змочена слиною, вона легше перетравлюється.Уникайте непастеризованого та некип’яченого молока та молочних продуктів.Не зберігайте приготовані та свіжі продукти поряд.Пийте воду. Дослідження, проведене у 2018 році, показало, що склянка води перед обідом зменшує споживання їжі. Так, особи, які пили воду до їжі, з’їдали 123,3 г, а ті, хто не пив або пив воду після їжі, 161,7 г та 163,3 г, відповідно [17]. Ця звичка не лише дозволить уникнути симптомів диспепсії, але й попередить набір ваги. Рухайтеся. Прогулянка на свіжому повітрі не лише допоможе вам гарно провести час, але й пришвидшить проходження їжі по ШКТ.

При цьому важливо, яку саме воду ви п’єте. Бульбашки, які містяться в газованих напоях, стимулюють закидання вмісту шлунку в стравохід, викликаючи печію, а також зумовлюють відчуття здуття живота. Набагато краще для достатнього насичення організму водою використовувати очищену воду, збалансовану за електролітним складом. Прикладом є вода для медичних цілей ReO, представлена на фармацевтичному ринку України фармацевтичною компанією Юрія Фарм.

Що робити, якщо захворювання все-таки виникло?

Лікування як епізодичної диспепсії, так і харчових отруєнь є симптоматичним. Головною метою є попередження ускладнень, пов’язаних зі зневодненням. Основою лікування будь-якого зневоднення є оральна регідратаційна терапія (ОРТ).

Переваги ОРТ в порівнянні з внутрішньовенною регідратацією:

• Фізіологічність. Пероральний прийом рідини є найприроднішим для нашого організму.
• Безболісність. ОРТ не потребує порушення цілісності тканин, постановки катетерів та є абсолютно безпечною і комфортною для хворого.
• Економічність. Вартість пероральної регідратації однозначно менше, ніж госпіталізація в лікарню і введення внутрішньовенних розчинів.
• Висока ефективність. Ефективність оральної регідратації була продемонстрована в численних дослідженнях. Так, систематичний огляд, що включив 16 досліджень за участю 1545 дітей віком до 15 років з діареєю, показав, що діти, які отримували оральну регідратацію, мали значно меншу частоту несприятливих клінічних наслідків (зокрема, судоми, летальні наслідки) та вірогідне скорочення строків їх перебування у лікарні порівняно з дітьми, які отримували парентеральну регідратацію. На підставі цього було зроблено висновок, що оральна регідратація є більш ефективним та безпечним методом відновлення втрат рідини порівняно з парентеральною регідратацією [18].

Основним недоліком більшості маркетованих засобів для ОРТ є лікарська форма. Більшість препаратів випускається у вигляді порошку, що містить глюкозо-сольові інгредієнти. При розведенні даних сумішей можливі технічні порушення, які призводять до отримання гіпертонічних або надгіпотонічних розчинів. Неправильне розведення глюкозо-сольових сумішей визнано однією з найпоширеніших причин гіпер- та гіпонатріємії у пацієнтів, які перебувають на пероральній регідратації [19].

Виходом є використання уже готових розчинів, які не потребують додаткового розведення, зокрема, води для медичних цілей ReO. Завдяки збалансованому складу вода ReO дозволяє компенсувати втрати рідини, основних електролітів та енергії й має високий профіль безпеки при лікуванні зневоднення будь-якої природи.

Коли слід пити воду для медичних цілей ReO?

Вода ReO рекомендується при станах, що супроводжуються зневодненням та інтоксикацією організму, зокрема:

• фізичних навантаженнях;
• перебуванні в умовах жаркого клімату;
• алкогольній інтоксикації;
• лихоманці;
• отруєннях;
• діареї;
• гострих кишкових інфекціях;
• токсикозі у вагітних.

Як слід пити воду ReO ?

Легке або помірне зневоднення зазвичай можна ефективно вилікувати за допомогою оральної регідратаційної терапії водою ReO.

Воду ReO при зневодненні слід пити часто невеликими порціями, щоб попередити роздуття шлунку та рефлекторну блювоту. Як правило, 5 мл води для медичних цілей ReO щохвилини добре переноситься. При зменшенні блювання можна використовувати більші об’єми рідини [20].

Лікування зневоднення проводиться у 2 етапи [21]:

1 етап (власне, регідратації), який направлений на швидке відновлення запасів втраченої рідини та триває 3–4 години. Необхідний об’єм води ReO на даному етапі залежить від віку та маси тіла хворого і становить:

• для немовлят та дітей вагою до 30 кг — 50–100 мл/кг води ReO протягом 4 годин;
• для дорослих та підлітків масою тіла більше 30 кг — 2–4 л води ReO протягом 4 годин.

2 етап (підтримуючий), метою якого є попередження зневоднення. Триває даний етап до виліковування пацієнта. При цьому об’єм води ReO, окрім віку та маси хворого, залежить від кількості епізодів блювання та рідких випорожнень і складає:

• якщо маса тіла менше 10 кг — по 60–120 мл води ReO після кожного епізоду діареї чи блювання;
• маса тіла 10–30 кг — по 120–240 мл води ReO після кожного епізоду діареї чи блювання.
• підлітки та дорослі масою тіла більше 30 кг — стільки рідини, скільки вони бажають випити.

Вода для медичних цілей ReO — чудове доповнення будь-якого застілля. Збалансований склад води ReO забезпечує максимально швидке всмоктування води та електролітів та рятує організм від дегідратації, незалежно від її причини. Вода ReO не містить консервантів, барвників та вуглеводів, що забезпечує його безпеку навіть у дітей та людей, схильних до алергічних реакцій. З появою на полицях аптек та магазинів ReO вибір правильної води став простим, як ніколи!

Кому слід рекомендувати воду ReO: фармацевтичний алгоритм

Використана література

1. Prentice AM. Overeating: the health risks. Obes Res. 2001 Nov;9 Suppl 4: Р 234-238.
2. 4 Ways to Stop Digestive Discomfort After a Supersized Meal. URL: https://healthblog.uofmhealth.org/digestive-health/4-ways-to-stop-digestive-discomfort-after-a-supersized-meal (дата звернення: 27.10.2021).].
3. Cremonini F, Camilleri M, Clark MM, et al. Associations among binge eating behavior patterns and gastrointestinal symptoms: a population-based study [published correction appears in Int J Obes (Lond). 2010 Jan;34(1):214]. Int J Obes (Lond). 2009;33(3): Р. 342-353.
4. CDC. Foodborne Germs and Illnesses. URL: https://www.cdc.gov/foodsafety/foodborne-germs.html (дата звернення: 27.10.2021).
5. Roberto M. Gamarra. Food Poisoning. URL https://emedicine.medscape.com/article/175569-overview (дата звернення: 27.10.2021).
6. National Collaborating Centre for Women’s and Children’s Health (UK). Feverish Illness in Children: Assessment and Initial Management in Children Younger Than 5 Years. London: Royal College of Obstetricians & Gynaecologists (UK); 2013 May.
7. ESPGHAN. Fluid and electrolytes (Na, Cl and K). J Pediatr Gastroenterol Nutr. 2005;41: Р 33-38.
8. Weinberg AD, Minaker KL. Dehydration. Evaluation and management in older adults. Council on Scientific Affairs, American Medical Association. JAMA. 1995 Nov 15;274(19): Р 1552-1556.
9. Schols J., De Groot C., van der Cammen T. et al. Preventing and treating dehydration in the elderly during periods of illness and warm weather // J. Nutr., Health & Aging. — 2009; 13 (2): Р 150–157
10. Grandjean AC, Reimers KJ and Buyckx ME, 2003. Hydration: issues for the 21st century. Nutrition Reviews, 61, Р 261-271.
11. Charkoudian N, Halliwill JR, Morgan BJ, Eisenach JH and Joyner MJ, 2003. Influences of hydration on post-exercise cardiovascular control in humans. The Journal of Physiology, 552, Р 635-644.
12. Montain SJ, Sawka MN, Latzka WA and Valeri CR, 1998. Thermal and cardiovascular strain from hypohydration: influence of exercise intensity. International Journal of Sports Medicine, 19, Р 87-91.
13. Sawka MN, Young AJ, Francesconi RP, Muza SR and Pandolf KB, 1985. Thermoregulatory and blood responses during exercise at graded hypohydration levels. Journal of Applied Physiology, 59, Р 1394-1401.
14. Bouchama A and Knochel JP, 2002. Heat stroke. New England Journal of Medicine, 346, Р 1978-1988.
15. FDA. AMA. MOST COMMON FOODBORNE ILLNESSES. URL: https://www.fda.gov/files/food/published/Most-Common-Foodborne-Illnesses- %28PDF %29.pdf (дата звернення: 27.10.2021)
16. Altekruse SF, Cohen ML, Swerdlow DL. Emerging foodborne diseases. Emerg Infect Dis. 1997 Jul-Sep;3(3): Р 285-293.
17. Jeong JN. Effect of Pre-meal Water Consumption on Energy Intake and Satiety in Non-obese Young Adults. Clin Nutr Res. 2018 Oct;7(4): Р 291-296
18. Fonseca BK, Holdgate A, Craig JC. Enteral vs intravenous rehydration therapy for children with gastroenteritis: a meta-analysis of randomized controlled trials. Arch Pediatr Adolesc Med. 2004 May;158(5): Р 483-490.
19. Uchendu U.O., Emodi I.J., Ikefuna A.N. Pre-hospital management of diarrhoea among caregivers presenting at a tertiary health institution: implications for practice and health education // Afr. Health Sci. — 2011. — Vol. 11, № 1. — P. 41-47.
20. Lennox H. Huang. Dehydration. URL: https://emedicine.medscape.com/article/906999-overview (дата звернення: 27.10.2021)
21. Shane, Andi L et al. “2017 Infectious Diseases Society of America Clinical Practice Guidelines for the Diagnosis and Management of Infectious Diarrhea.” Clinical infectious diseases : an official publication of the Infectious Diseases Society of America vol. 65,12 (2017): Р 45-80.

Ганна Кирпач, лікар загальної практики