Шляхи і фактори, що сприяють забрудненню зовнішнього середовища паразитарними агентами

На тлі  процесів реформування медичної галузі, Держсанепідслужби, показник загальної захворюваності населення паразитозами за останні 5 років має тенденцію

до зниження, що пояснюється, як зменшенням кількості проведених досліджень так і низьким рівнем діагностики паразитарних хвороб в закладах охорони здоров’я. Не може не впливати на якість діагностики паразитозів та санітарно-паразитологічний моніторинг різке скорочення висококваліфікованих і професійно підготовлених фахівців паразитологічної ланки в територіальних органах держсанепідслужби.

У 2015 р. було виявлено 102969 випадків гельмінтозів. Загальна захворюваність населення України гельмінтозами залишається все ще на високих цифрах і становить 240,0 на 100 тисяч населення (проти 252,89 в 2014 році).

Ситуація, що склалася із забрудненням довкілля і станом здоров'я людей в багатьох регіонах України, настійно вимагає перенесення акцентів на кількісну оцінку потенційної і реальної небезпеки біологічного забруднення зовнішнього середовища.

Широке розповсюдження паразитарних хвороб серед населення сприяє інтенсивному забрудненню навколишнього середовища їх збудниками (яйцями аскарид, волосоголовця, опісторхіса, токсокар, онкосферами теніїд, цистами лямблій, ооцистами криптоспорідій, тощо).

Для того, щоб профілактичні заходи були більш ефективними, їх необхідно будувати, враховуючи не лише сучасні знання по біології збудників паразитарних хвороб, але і роль зовнішнього середовища в епідеміології останніх, а також методи його охорони і оздоровлення.

 Результати наших багаторічних санітарно-паразитологічних досліджень показали, що найчастіше та більш інтенсивно забруднюються збудниками паразитарних хвороб грунт та водоймища.

Продовольча сировина (м'ясо, риба, овочі, ягоди, фрукти, зелень) також можуть містити збудників гельмінтозів та кишкових протозоозів. Наприклад, м`ясо ВРХ може містить збудника теніарінхозу, свинина — теніозу, трихінельозу; морська риба — анізакідозу, риби сімейства коропових порід — опісторхозу; овочі, зелень — аскаридозу, трихоцефальозу та ін.

При цьому слід відмітити, що яйця гельмінтів (аскарид, волосоголовців та ін.) здатні тривалий час — від декількох місяців до 5–7 років, а цисти кишкових найпрості-ших (лямблій, криптоспорідій) — до 6–12 місяців — перебувати в довкіллі, створюючи загрозу нових уражень.

Ігнорування або приділення недостатньої уваги питанням охорони довкілля від забруднення збудниками паразитарних хвороб при проведенні лікувально-профілактичних заходів у вогнищах інвазій, дає лише тимчасовий ефект, навіть якщо вони проводяться протягом декількох років.

Необхідні заходи з охорони навколишнього середовища у вогнищах гельмінтозів, в першу чергу такі, як забезпечення населення доброякісною питною водою, впровадження систем санітарного очищення населених місць, поліпшення заходів особистої і суспільної гігієни.

Велика роль відводиться довкіллю в поширенні паразитарних хвороб людини, тварин і рослин. В ньому багато видів паразитів проходять одну зі стадій свого біологічного циклу розвитку. У цьому випадку під об'єктами довкілля розуміють не лише грунт, воду, сільськогосподарські культури, але і живі організми, що є проміжними, додатковими або резервуарними господарями паразитів.

• Основними джерелами яєць гельмінтів у забрудненні довкілля є хворі люди, домашні і дикі тварини. Потужність джерела інвазії, а отже, кількість інвазионного матеріалу, що виділяється в довкілля, залежить від виду інвазії, її інтенсивності та терміну життя паразита (Рис. 1).

• Встановлено, що самка аскариди щодня виділяє близько 240 тис. яєць, а волосоголовця — 6 тис. яєць. Таким чином, хворий аскаридозом за умови однакової інтенсивності інвазії щодня виділяє в довкілля в 60 разів більше ураженого матеріалу, ніж хворий трихоцефальозом. Проте останній служить джерелом інвазії в 5 разів довше, ніж хворий аскаридозом, оскільки термін життя аскариди дорівнює 1 року, тоді як волосоголовець живе близько 5 років.

Роль різних груп населення (професійні, вікові і ін.) як джерел інвазії визначається двома показниками — інтенсивністю і екстенсивністю їх зараження, а також можливістю розсіювати інвазивний матеріал в довкіллі.

Яйця гельмінтів можуть потрапляти в навколишнє середовище з організму інвазованого з мокротою, випорожнюваннями, а також мимоволі.

Зі всіх об'єктів довкілля найчастіше підлягають забрудненню грунт, поверхневі водоймища, предмети довкілля, сільськогосподарські культури, стічні води та ін.

Результати санітарно-гельмінтологічних досліджень, що були проведені лабораторіями установ держсанепідслужби країни у 2015 році, показали значне забруднення довкілля яйцями гельмінтів, яке складало, в середньому в Україні, 1,4 % від числа проведених аналізів.

Грунт

Інтенсивність забруднення грунту яйцями гельмінтів багато в чому залежить від санітарного благоустрію населених місць, наявності туалетів, розташованості їх від житла; від санітарної культури населення, рівня ураженості гельмінтозами людей та тварин, умов утримання худоби, вживання для добрива грунту незнезаражених нечистот, стічних вод, їх опадів, гною та ін.

У літературі є дані, що свідчать про те, що при добриві грунту стічними водами, частина життєздатних яєць гельмінтів (аскарид, токсокар, волосоголовців), що потрапляють в грунт, виживає і повертається до людей з овочами, ягодами, столовою зеленню, що споживають в сирому вигляді.

Використання неочищених стічних вод в сільському господарстві сприяє забрудненню грунту яйцями гельмінтів. Рівень його забруднення залежить від ефективності методів попередньої підготовки стічних вод і їх опадів, способів і норм поливів.

За даними Українського центру з контролю та моніторингу захворювань Міністерства охорони здоров`я України: у 2015 році в усіх областях проводився контроль за станом грунту. Досліджено 52670 проб грунту, з яких 2,7 % нестандартні за паразитологічними показниками (у 28 пробах знайдені яйця гостриків; у 979 — геогельмінтів; у 204 — личинки гельмінтів; 185 — інші гельмінти).

Висока кількість нестандартних проб виявлялась у мікровогнищах геогельмінтозів — 4,9 %. Найчастіше в пробах виявлялися яйця гостриків, аскарид, токсокар.

Водойми

Незнезаражені нечистоти, у тому числі фекалії, можуть потрапляти в поверхневі водоймища. Також джерелом забруднення водоймищ можуть служити стічні води, їх осад, стоки, що поступають з населених пунктів, тваринницьких ферм, місць утримання або випасу тварин.

Забрудненню водоймищ також можуть сприяти талі, зливові і паводкові води.

Обсіменіння водоймищ (річок, озер, морей), а також плавальних басейнів яйцями гельмінтів відбувається безпосередньо від інвазованих людей під час купання.

В Україні проводяться дослідження питної та стічної води за паразитологічними показниками. У питній воді в 0,1 %, у стічній — 3 % проб виявлені цисти найпростіших, яйця геогельмінтів та гостриків.

Овочі та інші сільськогосподарські культури

Циркуляція збудників гельмінтозів, кишкових протозоозов здійснюється за схемою: нечистоти, стічні води, рідкий гній–грунт–овочі, ягоди та ін. продукти садівництва і городництва.

Циркуляція яєць і личинок може відбуватися і по іншим схемам:

1. Грунт–овочі (при вирощуванні овочей на вже ураженому яйцями гельмінтів грунті).
2. Забрудені паразитарними агентами тара–овочі.
3. Брудні руки–овочі.
4. Пил–овочі
5. Мухи–овочі.
6. Вода–овочі (при поливі, або під час миття)

В Україні проводяться дослідження овочів, фруктів, зелені за паразитологічними показниками. У минулому році у пробах з садовин та огородин виявлено 2,6 % нестандартних проб.

Руки та предмети довкілля

Дуже часто фактором передачі яєць і личинок гельмінтів, цист кишкових найпростіших є брудні руки. Також слід підкреслити, що в круговороті паразитарних агентів можуть брати участь і інші об'єкти довкілля (брудні одежа та взуття, брудні ганчірки, що використовуються при прибиранні приміщень, переносники-комахи та ін.).

Молоко і молочні продукти можуть бути забруднені яйцями гельмінтів від рук доярок, від робітників, що працюють у сфері переробки, розфасовки і торгівлі. Це можуть бути яйця аскарид, волосоголовців, гостриків, карликового, бичачого та свинячого ціп`яків, личинки стронгілоідоза та ін. Вони також можуть потрапляти у молоко із забруднених сосків та вимені худоби.

Приведені дані дозволяють не лише судити про особливості циркуляції збудників гельмінтозів в різних умовах довкілля, але і визначити провідні чинники передачі при цих інвазіях і розробити на цій підставі комплекс заходів щодо охорони довкілля і її оздоровлення від яєць і личинок гельмінтів.

   ЛИТЕРАТУРА

1. Василькова З.Г. Методы гельминтологических исследований. / З.Г. Василькова — М.: Медгиз, 1955. — 228 с.
2. Гримайло Л.В. Действие некоторых пестицидов на яйца гельмин-тов в почве / Л.В. Гримайло // Материалы Х конференции Украинского общества паразитологов. — Ч.І. — Киев: Наукова Думка, 1986. — С. 160 — 161.
3. Котельников Г.А. Гельминтологические исследования окружающей среды. / Г.А. Котельников — М.: Роскомиздат, 1991. — 146 с.
4. Падченко И.К. Санитарно-протозоологические исследования / И.К. Падченко // Паразитарные болезни человека. — 1984. — С. 153–158.
5. Романенко Н.А. Охрана почвы как санитарно-гельминтологическая проблема / Н.А. Романенко  // Гиг. и сан. — 1988. — № 1. — С. 11–13.
6. Романенко Н.А., Новосильцев Г.И. Надзор за антропогенным воздействием на окружающую среду при кишечных паразитозах / Н.А. Романенко, Г.И. Новосильцев //  Мед. Паразитол. — 1992. — № 2. — С. 5–7.
7. Саяпин В.П., Романенко Н.А. Ветеринарно-санитарные и гигиенические аспекты использования животноводческих стоков в сельском хозяйстве. / В.П. Саяпин, Н.А. Романенко — М., 1991. — С. 64.
8. Симонов А.П. Средства и методы дезинвазии объектов внешней среды при гельминтозах. / А.П. Симонов — М., 1978. — 42 с.